Історія кафедри обчислювальної математики

Кафедра обчислювальної математики була створена в грудні 1957 року на механіко-математичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Початковий склад кафедри було сформовано з молодих викладачів інших кафедр механіко-математичного факультету (В.І. Діденко, О.О. Капшивий, А.А. Скоробогатько, П.Й. Чаленко) та вчених інших наукових закладів (В.М. Глушков, В.С. Королюк, В.Є. Шаманський, К.Л. Ющенко). Кафедру очолив к.ф.-м.н., доц. П.С. Бондаренко, за кілька місяців на підставі проведеного конкурсу завідувачем кафедрою став д.ф.-м.н., проф. Положій Г.М.

Основними напрямками наукових досліджень кафедри стали теорія узагальнених аналітичних функцій та наближені методи розв'язування задач математичної фізики. Було започатковано та розвинуто теорію р-q-аналітичних функцій і метод мажорантних областей. Методи дозволили одержати у замкненому вигляді розв'язки змішаних задач теорії пружності для многокутних областей, провести якісні дослідження багатьох важливих класів задач механіки суцільного середовища. Також було розроблено метод p-трансформацій для побудови розв'язків скінченно-різницевих задач у замкненому вигляді. Метод застосовується до розв'язання задач механіки суцільного середовища, зокрема теорії пружності.

У 1965 році на базі кафедри обчислювальної математики почав видаватися перший в УРСР у цій галузі міжвідомчий науковий збірник «Обчислювальна математика». З 1967 року він одержав назву «Обчислювальна та прикладна математика». У 1997 році збірник перетворено в журнал.

У 1968 р. після смерті Положія Г.М. обов'язки завідувача кафедрою виконував доцент Капшивий О.О. У 1969 р. професор І.І. Ляшко разом із академіком В.М. Глушковим створили факультет кібернетики, втіливши в життя давню мрію Г.М. Положія. Ляшко І.І. став деканом нового факультету і завідувачем кафедрою обчислювальної математики.

Напрямки наукових досліджень кафедри розширились розробками наближених методів розв'язування задач теорії фільтрації, а згодом і більш загальними задачами підземного масопереносу. Під керівництвом І.І. Ляшка сформувалася одна з найпотужніших наукових шкіл з математичної теорії фільтрації. Її представниками були: І.М. Великоїваненко, А.А. Глущенко, О.Ю. Грищенко, Ю.Н. Засько, С.М. Малюга, Г.Ю. Мистецький, В.В. Скопецький, В.М. Склеповий, М.Й. Чорний, Є.С. Вакал, В.В. Личман, О.Б. Стеля, Б.П. Бездітний, В.І. Шевченко.

Особлива увага приділялася впровадженню одержаних результатів у практику. В 1983 р. була створена науково-дослідна лабораторія (очолила к.ф.-м.н. Л.І. Демченко), якою було виконано багато замовлень різних міністерств.

До роботи на кафедрі долучали співробітників інших наукових установ на умовах сумісництва. Поряд з науковцями, що вже мали визнання, Я.М. Григоренко, Ю.М. Даніліним, В.В. Івановим, В.М. Остапенко, К.Л. Ющенко, на кафедрі почали працювати І.В. Сергієнко, О.С. Стукало, В.Ф. Демченко В.С. Дейнека, В.В. Скопецький та інші. Крім них, на постійну роботу було запрошено з Воронезького університету Ю.І. Петуніна і з Інституту кібернетики В.Г. Приказчикова.

У 1991 році завідувачем кафедрою став С.І. Ляшко. Напрями наукових досліджень попередніх років в основному збереглися, але вийшли на новий якісний рівень. Були одержані результати у галузі теорії та методів розв'язування задач оптимального керування лінійними системами, які стало можливим застосувати при розробці системи підтримки прийняття рішень для захисту підземних вод від забруднень, при розробці і дослідженні високоефективних методів чисельного розв'язування задач тепломасопереносу, при побудові системи оптимального керування в екології.

Детальніше про історію кафедри можна дізнатися тут.